«Світ краси Михайла Врубеля»

(до 160 – ти річчя від дня народження українського і російського художника,
 майстра акварельного і олійного живопису) 

Врубель Михайло Олександрович – український і російський художник, визначний майстер акварельного і олійного живопису, рідкісний художник. Народився Михайло Врубель в березні 1856 року в місті Омську в сім'ї військового.  Як і багато військових, батько часто переїжджав з місця на місце за військовим наказом, тому сім'я постійно мешкала в різних містах — Саратов, Астрахань, Петербург, Омськ, Харків, Одеса. Мати-данка Михайла померла, коли сину виповнилося три роки. Вихованням хлопчика займалися батько і мачуха, бо батько одружився вдруге. Мачуха Єлизавета Христианівна добре грала на роялі і прищепила малому Михайлові смак до музики та театру. У гімназії він індивідуально займався з учителем малювання і відвідував рисувальну школу Товариства витончених мистецтв. 
Закінчивши одеську гімназію, Врубель за наполяганням батька вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Після закінчення університету, займається юридичною практикою, яка викликає в нього лиш відразу.
Восени цього ж року Михайло вступає до Академії мистецтв. Врубель займається у класі Іллі Рєпіна, якого на той час вважали першим художником Росії, де опановує акварель. Згодом Врубель стане одним з видатних акварелістів Росії кінця 19 століття.
Чимала частина життя і творчості Михайла Врубеля пов'язана з Києвом.
У 1884 в Академію мистецтв приїхав відомий київський археолог, історик мистецтв, професор Адріян Вікторович Прахов і розповів викладачам  академії про намір створити візантійський іконостас та реставрувати фрески Кирилівської церкви. Потрібен був талановитий художник, ним і став Михайло Врубель. Так Михайлові і не довелось закінчити Академію, де він провчився з 1880 по 1884 роки.
Перша ж проба Врубеля — зображення архангела на одному з стовпів церкви — викликала загальне схвалення. Також для Кирилівської церкви Врубель створив фреску «Сходження Святого Духу на Апостолів» (1885). Звичайно ж, він малював не як художник 12 століття, а як сучасний майстер, що знає досягнення живопису Західної Європи, але не зрікається візантинізму.
Восени того ж року їде у Венецію, щоб працювати над великими вівтарними образами та вивчати мозаїки Равени та венеціанських майстрів. Чотири ікони було виконано на важких цинкових пластинах. Прообразом Богоматері стала Емілія Львівна Прахова, дружина професора. Врубель працював в Італії по пам'яті, без моделі — ні натурщиць, ні манекенів в нього не було. На початку 1885 року Врубель повертається до Києва. В Одесі Врубель починає працювати над темою Демона — яку без перебільшень можна вважати найважливішою в його творчості.
Наприкінці 1885 знову повертається до Києва. Він дає приватні уроки малювання, працює над ескізами для розпису Володимирського собору. У Володимирському соборі за ескізами Врубеля виконано орнаменти на внутрішніх стінах храму і арках двох нефів, але ескізи великого розпису «Плач надгробний» та «Ангел з кадилом і свічкою» (1887) не були затверджені і реалізовані, тому що були виконані в незвичній новаторській манері і не відповідали церковним канонам. Пізніше для розпису собору було запрошено молодого Васнецова.
Серед світських робіт київського періоду визначним твором став «Портрет дівчини на тлі перського килиму», де Врубель дав волю своїм колористичним здібностям. Також у Києві художник написав картини «Східна казка», «Автопортрет», велику кількість акварелей з квітковими мотивами та ін.

Акварелі Михайла Врубеля Київського періоду 

                   

        Сходження святого духа на апостолів                                                           "Космос", ХІХ ст. Кирилівська церква  

                                                             

                                                                                

                                                                                       Божа матір  

З 1889 Врубель проживає в Москві. Важливою подією було зближення Врубеля з меценатом С. І. Мамонтовим, з яким працювали  знайомі Врубеля художники Валентин Серов та Костянтин Коровін. Продовжуються пошуки образу демона. Зовнішнім поштовхом нібито був конкурс пам'ятника поету Лермонтову, а Врубель зажадав бути учасником. Митець ліпив демона, а потім малював. З пам'ятником Лермонтову у Врубеля не вийшло, але художнику замовили ілюстрації до творів Лермонтова. Так з'являються аркуші з малюнками до «Герою нашого часу», до поеми «Ізмаїл-Бей» та улюбленого «Демона». В 1890 році, в садибі Абрамцево, в кабінеті Савви Мамонтова був написаний «Демон сидячий» — перша картина з серії картин про демона. Але не можна й забувати, що до нас дійшли далеко не всі варіанти зображення демона — Врубель часто переписував картину, не вдовольняючись результатом, деякі варіанти просто пропали. Близькі художника згадують, як він був захоплений цією темою, як розповідав, що «демон», це не біс і не диявол, а з грецької означає «дух», «душа», цитував на пам'ять поему Лермонтова.
Мамонтов замовляє Врубелю театрально-декораційні роботи для свого театру (ескіз завіси «Ніч в Італії»). З 1890 року в Абрамцево відкрито керамічну майстерню, де Врубель створює керамічні твори Лєль, Волхова, Купава, Берендєй. З 1892 року він вже керує цією майстернею.
Подорож до Європи спонукала для малювання картин і акварелей — «Іспанія», «Ворожка», «Венеція», можливо, самих радісних в усьому його творчому надбанні.
У 1896 приймає замовлення створити два великих панно для художнього павільйону Всеросійської виставки в Нижньому Новгороді. На одному полотні він писав «Принцесу Грьозу», як символ прекрасного, до якого прагнуть всі художники, на другому полотні змалював «Микулу Селяниновича», як символ сили руської землі. Але панно не було прийняте сучасниками і Петербургською Академією мистецтв. Панно купив Савва Мамонтов  і зробив окремо виставку Врубеля, де на художника чекав перший довгоочікуваний успіх.
В 1898 році Врубель разом з Коровіним, Левітаном, Васнецовим бере участь у «Виставці руських і фінляндських художників», де його розуміють і приймають дуже доброзичливо. Також в цьому році він завершує чотири великих панно для маєтка С. Т. Морозова, і звертається до пушкінської теми — пише картину «Пророк».
Потяг до архітектури відбився також в створенні театральних декорацій, більшість із них з архітектурними мотивами. Якщо в малюнках і картинах Врубеля важко знайти відбитки подій його сучасності (Михайло Олександрович був достатньо аполітичним), то відбитки сучасної архітектури є в його сценографії. Суспільство переживало захоплення фольклором, національною історією, займалось пошуками національних коренів і витоків. Приватні колекції повняться старовинними речами, як шедеврами, так і відвертим мотлохом. Актори на сцені виступають в фантазійних історичних костюмах, іноді сідають в антикварні крісла і беруть в руки історичну зброю. Все це є і в театральних ескізах Врубеля — товсті, дубові ворота, оковані залізом, в «Місті Льодянику» до опери «Казка про царя Салтана», малі віконця з лиштвою і замальовки російської дерев'яної архітектури (в «Олександрівській слободі»), взагалі рідкісної в малюнках Михайла Врубеля. Художня фантазія митця навіть класичну споруду Джакомо Кваренгі переробила в теремний палац 17 століття в ескізі «Зимова канавка» до опери «Пікова дама».

                        

«Олександрівська слобода»,                     «Зимова канавка», до опери               «Місто льодяник», до опери «Казка
 до опери «Царська наречена», 1899               «Пікова дама», 1901                             про царя Салтана», 1900

Врубель належить до художників, портретів якого не створили інші митці. Частково це було компенсовано власними автопортретами, але всі вони графічні. Він почав вивчати власне обличчя і фіксувати його в акварелях ще під час навчання в Академії. В подальшому він звертався до різноманітних технік - від малюнків пером і плямою до імітації в олівцевому малюнку штрихування гравюри. При цьому і саме штрихування носило у Врубеля відбиток його індивідуальної графічної манери — то з драматичним освітленям, то з пригніченим настроєм особи, що зазнала невизнаності і розчарувань в коханні і в художній практиці.

Автопортрети Врубеля

                               

У 1890 році розпочалась підготовка до ювілейного видання творів поета Михайла Лермонтова.  Для створення ілюстрацій був  запрошений Михайло Врубель Врубелем були створені малюнки до роману «Герой нашого часу», до деяких віршів та до поеми «Демон».
Передчуттям майбутньої трагедії віє навіть від суто побутової сцени в малюнку «Журналіст, читач і письменник», адже один із них відбуде в далекий край і знайде там смерть. А молодість і талант були дані йому не для цього.

                       

Видання п'єси                     «Дуель з Грушницьким»                   «Тамара і Демон»                    «Маленькі трагедії» 

«Моцарт і Сальєрі»                                                                                                                мал до «Моцарта і Сальєрі»,

 

Не менш тривожні і малюнки Михайла Врубеля до роману «Герой нашого часу». Дивує і ранить настрій цих акварелей на тлі пустельних гірських пейзажів з їх провінційними смутком і нудьгою. Вже в перших своїх акварелях Врубель виявив майстерність і неабиякий хист до мистецтва. Теми традиційні для академії з її непохитним культом римлян і Біблії. На біблійний сюжет Врубель створив «Введення діви Марії у храм», на історичну тему «Бенкетуючі римляни».
Писати акварелі Врубель буде й надалі, серед них натюрморти («Квіти в синій вазі», 1887; «Квітка шипшини», 1884; «Троянда», 1904) портрети («Художник Костенко С. П.», 1880; «Портрет Олександри Станкевич», 1906). Коли Врубель почав займатись сценографією, то написав ескіз театральної завіси саме аквареллю («Італія. Неаполітанська ніч», 1891). Завісу зробили і вона слугувала театру Солодовнікова, поки той не згорів у 1898 році. Але акварелі збереглися.
Аби посилити виразність акварелі, художник змішував різні техніки, додавав розчини гумміарабіку, білила, художнє чорне вугілля. Вже в акварелях виявився потужний колористичний талант Врубеля.

             

  Квіти                                   Італія.  Неаполітанська ніч, 1891

Великий вплив на творчість Врубеля мали літературно-драматичні твори. Був період захопленням «Гамлетом» Шекспіра. В роки навчання в академії Врубель не одноразово звертався до теми Гамлета і Офелії, змальовуючи себе в образі Гамлета.
Успішними виявилися його графічні інтерпретації до п'єси Пушкіна «Моцарт і Сальєрі» з циклу «Маленькі трагедії». Якщо свого Гамлета він робив кольоровим, то ілюстрації до "Моцарта і Сальєрі " зроблені художнім вугіллям. Оксамитові штрихи передають усю трагедію людської заздрості і людського падіння Сальєрі, що наважився на вбивство людини, колеги, що талановитіший за нього.
Врубель і раніше дивував поведінкою, незвичним одягом. Невдоволення навколишнім світом притаманне багатьом художникам — з цього невдоволення роблять теми для творчості. У Врубеля це йшло і від бажання жити повнокровно і сильно зараз і тут, і від хвороби. Часто бували перепади настрою, періодами дратівливості, перезбудження. З 1901 року настало погіршення, а в 1902 році уславлений психіатр Володимир Бехтерєв ставить страшний діагноз — хвороба Врубеля невиліковна. Смерть маленького сина в 1903 році стає новим ударом для художника — з тих пір Врубель майже весь час проводить у клініках, тільки зиму 1904–1905 року він провів вдома. Саме в ці роки майстер багато займається малюнком, часто працює з натури. Саме в малюнку виконано й портрет поета Валерія Брюсова (1906 р.) — остання робота Врубеля. Коли художник працював над цим портретом, він остаточно втратив зір. Врубель помер в 1910 році в Петербурзі і був похований на цвинтарі Новодівочого монастиря, що біля Московського проспекту. Невеличкий надгробок з чорного мармуру показує, де знайшов спокій неспокійний геній на ім'я Врубель. Могила художника збережена.

Література
1. Алленов  Михайло. Михаил Врубель [Текст] / М. Алленов. - М. : Слово/Slovo, 1996. - 96 с.: ил. - (Картинная галерея).
2. Алпатов, Михаил Владимирович. Живописное мастерство Врубеля [Текст] / М. В. Алпатов, Г. А. Анисимов. - М. : Лира, 2000. - 232 с.+ ил. - (Мусагетъ).
3. Иванов, А. П. Врубель [Текст] : биографический очерк / А. П. Иванов. - СПБ. : Изд. Н.И.Бутковской, 1911. - 84, ІХс.: ил. - ("Современное искусство".Серия иллюстрированных монографий ; вып.2).
4. Климов, П. Ю. Михаил Врубель [Текст] : альбом / П. Ю. Климов. - М. : Арт-Родник, 2001. - 72 с.: ил. - (Золотая галерея русской живописи).
5. Герман, Михаил Ю. Михаил Врубель: 1856-1910 [Текст] : альбом / М. Ю. Герман ; авт.-сост. М. Ю. Герман. - СПб. : Аврора, 2001. - 160 с.: ил. - (Великие мастера живописи).
6. М.Врубель. Лучшие работы из коллекции музея [Текст] / отв. ред. А. Д. Шпетная ; фото М. К. Андреев, В. Г. Решетняк ; Киевский музей русского искусства. - К. : [б.и.], 2007. - 32 с.: ил.
7. Лучшие работы из коллекции музея. М. Врубель [Текст] / Киевский музей русского искусства. - [К.] : [б.и.], 2007. - 32 с.: ил.
8. Марголина, Ирина Евгеньевна. Ангелы Врубеля. Творчество Михаила Врубеля в Кирилловской церкви Киева [Текст] : [монография] / Ирина Марголина ; Нац. заповедник "София Киевская". - К. : Горобец, 2009. - 56 с. : ил. - (Бібліотека "Софії Київської"). - Загл. обл. : Ангелы Врубеля. - Библиогр.: с. 54. - 3000 экз.
9. Великие художники [Текст] : в 50 т. - К. : Комсомольская правда - Украина, 2010 . - ISBN 978-966-2492-00-2.
Т. 35 : Врубель : [альбом живописи] / [авт. тексту М. Гордєєва]. - 2011. - 48 с. : цв. ил. - 20 000 экз.

10. Михайло Врубель [Текст] = Vrubel Mikhail / Київ. нац. музей рос. мистец. ; [упоряд. Ю. Вакуленко]. - К. : [б. в.], [20--]. - 19 с. : кольор. іл. - Текст укр., англ.
11. Врубель і Київ [Текст] = Врубель и Киев = Vrubel and Kiev / Київ. нац. музей рос. мистецтва ; [авт. ст. : О. Друг, І. Марголіна, К. Ладиженська ; авт.-упоряд. : І. Марголіна та ін. ; ред. : Л. Мержвинська, Н. Ішина, А. Шликов]. - К. : Фенікс, 2013. - 421 с. : кольор. іл. - Бібліогр.: с. 418. - 1000 экз.

Інтернет – ресурси
Врубель Михайло Олександрович: [електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія: сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki// Врубель_Михайло_Олександрович. – Назва з екрану. – Мова укр.- Дата перегляду: 16.03.2016.